Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року

Друк

Пошук

364

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/9991/15140/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа - Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання бездіяльності щодо не нарахування та невиплати заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865, виходячи із посадового окладу, визначеного на рівні 7,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законодавством у відповідний місяць за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р. протиправною та стягнення з Державної судової адміністрації України за рахунок Державного бюджету України суму недоплаченої заробітної плати за період з 01.12.2007р. по 31.12.2009р. в розмірі 37700,13 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. позов задоволено частково.

Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити нарахування та, за рахунок додатково отриманого з Державного бюджету України фінансування, виплату судді Харцизького міського суду Донецької області Саєнко Олені Борисівни за період з 19.08.2009р. по 31.12.2009р. суму недоплаченої заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням фактично здійснених виплат та з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. рішення суду першої інстанції змінено.

Абзац другий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. виключено та доповнено постанову абзацами 2, 3, 4, 5, 6, 7 в наступній редакції:

«Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо не проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 з 19.08.2009р. до 31.12.2009р. з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом на 31.12.2005р., та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_1 з зазначенням розміру заробітної плати виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невжиття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_1 з 19.08.2009р. до 31.12.2009р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_1 з 19.08.2009р. по 31.12.2009р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат.

Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області провести перерахунок ОСОБА_1 з 19.08.2009р. до 31.12.2009р. заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України, МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої з 19.08.2009р. до 31.12.2009р. заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009р. по 31.12.2009р. з урахуванням раніше проведених виплат».

Абзаци 3, 4, 5 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. вважати абзацами 8, 9, 10.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодились позивач та Міністерство фінансів України, подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Міністерство фінансів України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційні скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга Міністерства фінансів України підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працює на посаді судді з 20.04.2006р. по теперішній час. Указом Президента України №308/2006 від 14.04.2006р. позивач призначена на посаду судді Харцизького міського суду Донецької області.

Заробітна плата позивача обчислювалась, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн, встановленої станом на квітень 2006р., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Законів України Про державний бюджет України на 2006-2010 роки».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту втрати чинності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», тобто з 19.09.2009р. (набрання законної сили постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р.), територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області зобов'язано було застосовувати вказану постанову в первісній редакції.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення суми стягнення заробітної плати.

Проте, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006р.) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. №865, яка набрала чинності з 01.01.2006р., було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005р. № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009р. постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865 залишено без змін.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р., визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865» від 31.12.2005р. № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011р. постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р. скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. була обов'язковою з 03.12.2007р. (дати набрання нею законної сили) до 01.01.2012р. (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008р. - з 19.08.2009р. (дати набрання нею законної сили) до 13.04.2011р., дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865» від 31.12.2005р. № 1310 були визнані незаконними постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р. (набрала законної сили 19.08.2009р.). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 КАС України втрачає чинність лише при умові зазначення про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р. суд визнав незаконними відповідні постанови Кабінету Міністрів України, однак рішення про визнання їх нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Наведене свідчить, що зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались і підлягали виконанню.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Таким чином, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, у тому числі і суддів, повинен виходити з обсягів витрат на оплату праці, затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Встановивши сталу величину посадових окладів суддів, Кабінет Міністрів України регулював розмір заробітної плати суддів у спірний період за рахунок розміру премій та інших доплат у межах визначених Державним бюджетом України обсягів.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. та постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р. задоволенню не підлягають.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа - Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої заробітної плати відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П.Стародуб

Судді: В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський

Популярні новини